Ця книжка про реальні події. Яніна потрапила в страшну аварію, пройшла реабілітацію і стала сильнішою. Цією книгою вона наче каже: «я, звичайна дівчина, змогла, а отже і ти зможеш». Заміни аварію й реабілітацію на будь-що інше, що так само перевертає життя догори дриґом — і книжка не втратить актуальності: це лише приклад. Вміти правильно сприймати ситуацію й вперто йти до мети — про це вона.

Прочитала книжку, дуже сподобалося: проковтнула майже повністю за сьогодні. Читається легко, так ніби ти мені свою історію десь на кухні розказала. Здається, лише завдяки книжці я стягнула сьогоднішній день з усіма його сиренами — і ввечері я на позитиві. Дякую.

Мій друг подарував мені вашу книгу; я прочитала її за два відвідування кав’ярень. Дуже дякую за вашу щирість і надихаючу енергію — саме таку книгу мені хотілося прочитати. Дякую за ці кілька годин щастя й насолоди: я переживала, раділа, хвилювалася й сміялася разом із вами. Впевнена, що ваша книга змінить життя багатьох людей на краще.

Деякі розділи боляче читати, але книжка так легко читається, що деколи дивно. Зазвичай у таких історіях намагаються тиснути жалістю; тут усе по суті — про досвід без маніпуляції. Мені дуже сподобалася книжка; прочитала за кілька днів.

Я вибаглива до книг і мало що «заходить». І я не очікувала від історії з життя дуже багато. Але я прочитала книгу за два підходи: життєві істини у вашій інтерпретації звучать інакше — надихаюче й життєствердно. Вона потрібна була мені саме зараз, коли мене вибиває з колії несправедливість і все, що зараз відбувається в моїй країні. Я почала проводити паралелі з вашою історією — що можна обрати простіший шлях і зламатися, а можна боротися й іти вперед до мети. Зараз я щоразу згадую вас, Яніно, коли знову хочу опустити руки й «полинути» у прірву депресивних страждань.

Такі книги надихають у моменти порожнечі в душі, коли в сірі непогожі дні раптом відчуваєш, що виходу з ситуації немає. Такі книги запалюють внутрішній вогонь, піднімають опущені руки, спонукають рухатися — у будь-якому напрямку, покроково, щоб подолати величезний камінь, що несподівано навалився на життєвому шляху.

Хоча я почала читати книгу ще минулого року, дочитала лише зараз. У мене були проблеми з фокусом — буквально не могла читати. Але коли почала читати вашу книгу, вона дала мені сили подивитися в очі своєму найбільшому страху й зробити перший крок до вирішення проблеми, що дуже лякала. Попереду довгий шлях, але я знаю, що поруч буде ваша книга: коли буде дуже важко й страшно, я зможу її перечитувати.

Тримаючи вперше в руках книгу, було дивне відчуття краси оформлення й остраху: а раптом не сподобається — що тоді. Але саме ця книга — у моєму ТОПі 2022 року. Від того, що я читала, — мурашки по шкірі, страх, комок у горлі… Та це все пусте: головне сама історія, її суть і та неймовірна сила, яка живе в цій дівчині. Я й досі відчуваю захоплення її силою волі й духом: вона така щира, сонячна, сильна, готова йти вперед, незважаючи на жахливий біль і страхи, якими нагородила доля.

Багато хто зможе переоцінити свої проблеми й сказати: «у мене то взагалі дрібниці». Якщо Яніна змогла пройти крізь таке — то мені тим більше все вдасться: вище голову, посмішка й віра в себе. І головне — любити себе тут і зараз.

Перебував на реабілітації після поранення — і мені подарували примірник вашої книги. Хочу виказати щиру подяку за гарну мотиваційну, надихаючу історію вашого життя, яка надихає інших іти вперед і ніколи не здаватися під натиском випробувань, що надсилає нам доля. Слава Україні!

Ця книга про поворотний момент у житті… коли починаєш ділити життя на «до» та «після»… Вона як маяк, як поштовх до дій — заклик до того, що все можна пережити, повіривши в себе, постійно роблячи кроки вперед. Мені ця історія дуже відгукнулася: читаючи, я задумувалася про свої життєві ситуації. Я ніби перенеслася у Львів, у затишне місце, де слухала незвичайну історію співбесідниці: подекуди плакала, відчувала страх, а іноді посміхалася й співпереживала. Відчувала в авторці шквал сили, бажання жити й розвиватися. Для себе я зробила важливий висновок: результат залежить від наших бажань і дій. І дуже важливо бути вдячною людям, місцям, долі — тому, у що віриш.

Мені було дуже цікаво читати: я яскраво уявляла все описане (допомагали й фотографії, якими щедро прикрашена книжка), співпереживала авторці, вболівала за хепі-енд, дивувалася неочікуваним поворотам і раділа успіхам. Книга трохи нагадує лайфстайл-блог: тут не лише про одужання після аварії, а й багато роздумів, інсайтів, подорожей, навіть про харчування — коротше, про все, щоб відчути, ніби авторка — твоя хороша знайома. Аж шкода перегортати останню сторінку: це наче закінчувати зустріч з подругою на каві, коли кав’ярня вже зачиняється, а ви ще стільки всього не обговорили.